Ка́нівський приро́дний запові́дник

— створений 1923 року природний заповідник, площею 2027 гектарів, розташований неподалік Канева, на правому березі та заплавних островах річки Дніпра. Є науковим підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, базою практики студентів.

Засновано у 1923 р. з ініціативи дослідника Канівських геологічних дислокацій В.В.Різниченка як Державний лісостеповий заповідник імені Т.Г. Шевченка. У 1933 р. його об`єднано з Державним заповідником "Конча-Заспа", внаслідок чого виник Середньодніпровський заповідник (у 1934 р. "Кончу-Заспу" вилучено з його складу). У 1939 р. заповідник був переданий Київському державному університету імені Т.Г. Шевченка як база навчальної практики і одержав назву Канівський біогеографічний заповідник; з 1 січня 1952 р. - Учбово-лісове господарство університету. Відновлено як Канівський державний заповідник у 1968 р.

Заповідник об`єднує три різні за природними особливостями частини: надзаплавну "нагірну" - вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра - всесвітньовідомі Канівські геологічні дислокації: два заплавні острови на Дніпрі - Круглик і Шелестів; Зміїні острови у Канівському водосховищі.

Заповідник має важливе значення для охорони типових та унікальних екосистем Середнього Придніпров`я України в межах Лісостепу. На його території перебувають під охороною числені пам`ятки історії та археології: 2 скіфські городища 4 ст. до нашої ери, поселення полян 4 ст. нашої ери, давньоруське городище Родень (9-13 ст.). Проводяться комплексні екологічні дослідження, складено геоботанічну, ландшафтну та грунтову карти заповідника, проведено інвентарізацію основних груп рослин, тварин і грибів. Садиба заповідника - територія колишньої дачі одного з перших дослідників місцівих археологічних пам`яток академіка М.Ф. Біляшівського. Функціонує Музей природи з відділами: історії заповідника, ботанічним, зоологічним, дендрологічним, палеонтологічним, археологічним, а також меморіальними кімнатами М.Ф. Біляшівського.