Коли буде зрубане останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде спійманий останній птах, – тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти.
Індіанське прислів’я
Навряд чи хтось буде заперечувати, що однією з найбільших цінностей для людства є природа. Людина з неї вийшла і впродовж всього свого життя від неї залежить, отримує від природи все, що їй потрібно: тепло, повітря, воду, їжу, одяг, житло. Дуже шкода, але людство за тисячі років свого існування так і не навчилося гармонійно співіснувати з природою. І через це забруднюються повітря, вода, грунт, зникають види тварин та рослин. У другій половині XX століття розвинулась криза у взаєминах людини із середовищем існування. Щоб запобігти незворотним наслідкам, виник екологічний рух, що все більше набуває розмаху. Створені громадські природоохоронні організації та державні установи. Але для тварин та рослин, а тим більше для води чи повітря не існує державних кордонів. Тому для ефективного збереження природи необхідне міжнародне співробітництво. Однією з його форм є різноманітні міжнародні природоохоронні договори. Серед таких договорів згадаємо Конвенцію про Міжнародну Торгівлю Видами Дикої Фауни та Флори (CITES), прийнятої 3 березня 1973 року у м. Вашингтоні. СІТЕС регулює переміщення за межі країн більш як 35000 видів диких тварин та рослин, щоб не ставити під загрозу їх виживання. Україна приєдналась до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення, 14 травня 1999 року.
Щоб привернути увагу до цінності дикої природи та її екологічного, генетичного, наукового, культурного, соціального, економічного та рекреаційного значення 20 грудня 2013 року шістдесят восьма сесія Генеральної Асамблеї ООН постановила проголосити 3 березня, день прийняття цієї Конвенції, як Всесвітній день дикої природи.
Всесвітній день дикої природи відзначається вперше. Цього дня країни-учасниці Конвенції поширюватимуть інформацію про важливість збереження дикої природи, та зокрема про роль конвенції СІТЕС у цій справі серед своїх громадян. Цей день нагадує нам про необхідність активізації боротьби зі злочинами проти дикої природи, що по своїм наслідкам можуть прирівнюватися до злочинів проти людства.
Гаряча лінія Канівського природного заповідника, на яку можуть звертатись громадяни у випадку:
пожежі в лісі;
протиправних дій, що завдають шкоди природі (рубки дерев, полювання на звіра, збирання грибів, лікарських рослин, ягід);
виявлення в природі поранених диких тварин.
Також бажаючі можуть отримати, за цим номером, інформацію стосовно законного перебування на території заповідника.